Перший єпископ

Перший правлячий єпископ Харківсько-Запорізької єпархії

СТАНІСЛАВ ПАДЕВСЬКИЙ OFM Cap

(AGNUS VINCET)

Народився 18 вересня 1932 року в Новій Гуті (Бучацький повіт, нині Монастириський район) на Тернопільщині. У 1945 році родина Падевських була переселена до Польщі у Нижню Сілезію. Там Станіслав навчався у педагогічному та загальноосвітньому ліцеях.

27 серпня 1950 року вступив до Ордену Братів Менших (капуцинів) у Кракові. Філософську та богословську освіту здобув у їхній же Вищій духовній семінарії. 24 лютого 1957 року прийняв священицькі свячення у Кракові з рук єпископа Станіслава Роспонда. У 1961-1966 роках вивчав гуманітарні науки (спеціалізація славістика) в Люблінському Католицькому Університеті та Ягеллонському Університеті у Кракові. 22 червня 1966 року отримав диплом магістра за працю «Слов’янські справи у польській та латинській літературі часів Зигмунда Старого».

У 1970-х роках приїжджав в Україну на допомогу місцевим священикам. У 1988 році о. Станіслав Падевський першим із капуцинів повернувся в Україну і працював у різних парафіях, зокрема у Барі Вінницької обл. та у Полонному на Хмельниччині. З часом отримав українське громадянство.

16 квітня 1995 року папа римський св. Йоан Павло ІІ призначив Станіслава Падевського (тодішнього настоятеля парафії у Вінниці) вікарним єпископом Кам’янець-Подільської дієцезії. Єпископську консекрацію звершив у Кам’янець-Подільській катедрі свв. апостолів Петра і Павла тодішній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Антоніо Франко 10 червня 1995 року (співконсекратори архієпископ Мар’ян Яворський та єпископ Ян Ольшанський). Єпископським девізом владики Станіслава були слова «Agnus vincit» («Агнець переможе»).

Володів українською, польською, російською, італійською та англійською мовами. Написав та видав українською мовою багато книжок, зокрема: «Гравітація сердець» (Кам’янець-Подільський, 1996), «Одинадцята заповідь» (Львів, 2000), «Стати на сторону Духа» (Львів, 2000), «Символи Христа» (Львів, 2001), «Учителю, де перебуваєш» (Львів, 2003), «Наречена Агнця» (Вінниця, 2003), «Світла минулого» (Харків, 2003), «Повернення додому» (Львів, 2006). Написав також кілька десятків статей у католицькі мас-медіа в Україні та закордоном. Свого часу провадив постійну рубрику в «Парафіяльній Газеті» (пізніше  «Католицький Вісник»).

І до, й після хіротонії єпископ Станіслав Падевський багато працював у галузі відродження літургійної музики римського обряду в Україні, маючи філологічну та музичну освіту. Багато речей він підготував особисто; також працював над формацією органістів.

4 травня 2002 року владика Станіслав Падевський був призначений першим правлячим єпископом (ординарієм) новоствореної Харківсько-Запорізької дієцезії. Урочиста інаугурація до катедри Успіння Пресвятої Богородиці відбулася 10 липня 2002 року.

На початку свого служіння архіпастирем найбільшої в Україні римсько-католицької єпархії владика Станіслав Падевский віддав її покровительству Апостолів слов’ян свв. Кирилу і Методію. На протязі семи років послуги владика закінчив реставрацію кафедрального собору у Харкові, створив курію, започаткував видання квартального єпархіального бюлетеню «Slavorum Apostoli». Найбільшу увагу він приділяв створенню єпархіальних структур, утворенню нових парафій, піклувався про нові покликання, мав відкрите серце на потреби духовенства єпархії і своїх вірних.

Від 19 березня 2009 року, коли Святіший Отець Бенедикт XVI прийняв від єпископа Станіслава Падевського зречення з уряду ординарія Харківсько-Запорізької дієцезії, владика був єпископом-сеньйором. За станом здоров’я замешкав у монастирі братів-капуцинів у Седжішові Малопольському (Польща). Тут він і помер 29 січня 2017 року.

Похорон владики Станіслава Падевського відбувся 1 лютого в Седжішові Малопольському (Польща).

Гроб із тілом владики було перепоховано у крипті Конкатедри Бога Отця Милосердного у Запоріжжі 8 квітня 2017 року, де єпископ Станіслав Падевський служив останні роки свого правління.