Якщо судини розширені (мають великий просвіт) – людині “зносу” немає, якщо судини звужені – шансів на довголіття мало.
Які ж у людини вороги, які різко звужують судини і тим скорочують терміни життя?
Перший ворог – це тютюн. Його по отруйності порівнюють з синильною кислотою. Якщо прийняти всього одну краплю синильної кислоти (або кристал ціанистого калію), то смерть наступить через 15 секунд.
Смертельні дози синильної кислоти і нікотину однакові і рівні 0,08 грама. Крапля нікотину вбиває коня. Це банальний приклад, але, на жаль, це правда. Якщо людина викурить підряд 25 цигарок, отруєння наступить через п’ятнадцять секунд. На щастя, по 25 цигарок відразу ніхто не викурює. Тому немає і явно вираженого, видимого отруєння.
Але невидиме отруєння існує. І ось в чому воно полягає. Одеський патологоанатом Коздоба, проводячи досліди, встановив, що при введенні тютюнового диму в пряму кишку кроликові у тварини різко звужувався просвіт судин (за рахунок реактивного розростання інтими – внутрішнього шару артерій). З роками у курців просвіт судин все більше і більше звужується, і врешті-решт це закінчується катастрофою. Тютюн отримав свою назву від долини Табаго (Куба), звідки він був привезений в Європу. Дипломат Жан Ніко (звідси слово “нікотин”) привіз тютюн з Лісабона Катерині Медічі, і французька королева нюхала його; це ніби допомагало їй при головному болю.
Вважають, що тютюн допомагає відключатися від неприємностей, сприяє самоствердженню, полегшує спілкування. Проте за захоплення тютюном доводиться платити дуже дорого. Сучасна медицина довела, що від тютюну руйнуються серцево-судинна і нервова системи; у курців різко зростає кислотність шлункового соку… Словом, ті, хто палить, звичайно ж, скорочують своє життя, здійснюють повільне самогубство, при цьому вони шкодять не тільки собі, але оточуючим. В Америці тисячі лікарів перестали палити.
Другий ворог – це алкоголь. Правда, малі дози його розширюють судини. Випили чарку горілки – судини розширилися, випили другу, судини ще більше розширилися. Але як тільки потягнулися за третьою, наступає парадоксальна реакція: судини вже не розширюються, а, навпаки, різко звужуються.
Небезпека алкоголю і в тому, що він виділяється з організму через легені, а легені під його впливом працюють гірше: порушується газообмін – в організмі скупчується зайва вуглекислота і відчувається брак кисню. Все це послаблює організм і веде до його форсованої в’ялості. Найбільша небезпека, мабуть, найпідступніша – в звиканні до алкоголю. Цей якнайдавніший наркотик є засобом для пониження психоемоційної напруги, засобом, активізуючим механізми позитивних емоцій. Малі дози його, вводячи в лад колатералі (запасні судини), знімають втому, викликають заряд бадьорості і зігрівають тіло.
Проте малі дози алкоголю незабаром вже не можуть викликати бажаного ефекту (скажімо, поліпшити настрій), доводиться для цього переходити до середніх, а потім і великих доз. Поступово виникає психологічна і фізична залежність людини від спиртного – розвивається алкоголізм з його тяжкими наслідками.
Вплив алкоголю (цього “великого обманщика”) на настрій двофазний: спочатку безпричинна веселість, потім пригніченість. При зловживанні алкоголем друга фаза стає все більш різко вираженою, і цей стан може привести до розвитку депресії.
Хочеться ще і ще раз підкреслити, що найбільша небезпека алкоголю, “кульмінаційний акт його лиходійного торжества”, – це руйнування, деградація людської особистості.
Цікаво, що насіння пшениці, змочене в горілці, не дає сходів; в той же час науці відомо, що пшеничні зерна, що витягують з гробниць фараонів..після трьох тисяч років дають хороші сходи.
Алкоголь таїть в собі багато небезпек, і від цього зілля люди повинні себе захищати. Кажуть, що до алкоголю вдаються через невдоволеність людським спілкуванням, адже “найбільша розкіш – це розкіш людського спілкування” (Екзюпері). Алкоголь дійсно на якийсь час об’єднує компанію: втрачається скутість, всі люди здаються симпатичними, добрими, відвертими. При хмільному гулянні згладжуються відмінності між людьми – і вікові, й інтелектуальні. Кожен готовий “за товариша у вогонь і у воду”.
Підхмеленим людям здається, що вони говорять дотепні слова, хоча потім їм буває соромно і за ці слова, і за свої вчинки.
Безпритульники, яких приймали в колонію О. Макаренка, поривали з минулим, публічно спалюючи на вогнищі свій старий одяг.
Так само – раз і назавжди – слід припинити “спілкування” з алкоголем! Існує притча: “Коли кінь на важкій дорозі починає спотикатися, то потрібно не підганяти його, а підняти йому голову вище, щоб далі бачив перед собою”. Людині теж необхідно “підняти голову вище”, щоб побачити перспективу, скористатися всіма радощами багатогранного життя, а не звужувати інтереси випивкою.
Якщо перші два вороги (тютюн і алкоголь) звужують судини поступово, то третій ворог робить це з жахливою швидкістю.
Що ж це за страшний ворог, який губить людей безпощадніше, ніж рак, туберкульоз і гіпертонія, разом узяті? Цей третій ворог – так звані стресові стани, зокрема похмурий, надломлений настрій, тяжка образа, злобна заздрість, гнів, ревнощі, страх…
Що відбувається з судинами, коли на вас, скажімо, накинулися з лайкою чи з ножем? Судини раптово стискуються, іноді такою мірою, що може припинитися потік крові. Зайвий раз, напевно, повторювати не варто, що якщо припиняється кровопостачання мозку або серця, то наступає миттєва смерть.
«- Куди ти йдеш? – запитав мандрівник, зустрівшись з Чумою. – Я йду до Багдада. Мені потрібно заморити п’ять тисяч людей.
Через кілька днів той же мандрівник знову зустрів Чуму. – Ти сказала, що йдеш до Багдада, щоб заморити п’ять тисяч людей, а замість того ти вбила п’ятдесят тисяч, – дорікнув він Чумі. – Ні, – заперечила Чума, – я погубила, як і обіцяла, тільки п’ять тисяч, останні померли від страху».
Середньовічний вчений Ібн-Сина (Авіценна) описав випадок, коли поряд з вовком помістили двох овець. Та вівця, яка не бачила вовка, вціліла, а яка бачила хижака швидко загинула від страху. Помічено, що деякі тварини серед дикої природи живуть менше, ніж в неволі: у природі у них більше ворогів, тому їх переслідує страх.
При злобі, ревнощах і болісних сумнівах судини також різко звужуються – в основному від надлишку адреналіну в крові. Ця “емоційна отрута” владно пригнічує розум, викликає сильну душевну бурю. (Отелло, отруєний “отрутою сумніву”, вбиває кохану Дездемону: “Легше втратити, ніж сумніватися”.)
Судини звужуються не тільки від страху, ревнощів, злоби, вони звужуються навіть від простої незадоволеності, від розчарування… За вченням великого фізіолога Павлова, з роками в мозку утворюються так звані стійкі зв’язки, в перекладі звичайною мовою – у людей виробляються певні погляди, ідеали. Потім на якомусь етапі ці стійкі зв’язки рвуться – змінюються оцінки, навіть естетичні.
Часто мова йде не про принциповий перегляд свого ставлення до життя і до людей, а про ставлення до тих змін в них, які ви своєчасно не помітили. Розчарування в колишніх ідеалах може викликати потрясіння, болісні роздуми, спазми судин, депресію і навіть емоційний біль, від якого людині хочеться кричати.
“Неприязнь до незвичного” походить від того, що в мозку у деяких людей утворені такі стійкі зв’язки, що все нове, малозрозуміле, хоча часом і прогресивне, викликає тривогу, протест. Щоб уникнути подібних зривів не можна примітивно розглядати життя; потрібно навчитися гасити в собі емоційні вибухи.
За матеріалами АМВОН
“Ми дуже вдячні за цю можливість і вважаємо відкриття такого центру надзвичайно важливим для підтримки духовного й ментального розвитку та психічної стійкості мешканців Харкова та області.
