Харківсько-Запорізька дієцезія
РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ в УКРАЇНІ

Домашня Блог

Розклад трансляцій Богослужінь з кафедрального собору

0

Великий тиждень та Великдень

Вербна неділя, 5 квітня
Святі Меси: 9:00 (польською мовою); 12:00 (Сума)

Великий понеділок, 6 квітня
Свята Меса: 18:30;

Великий вівторок, 7 квітня
Свята Меса: 18.30;

Велика середа, 8 квітня
Свята Меса: 18:30;

Великий четвер, 9 квітня
Свята Меса Хризми: 11:00,
Свята Меса Господньої Вечері: 18:30;

Велика п’ятниця, 10 квітня
Хресна дорога та Літургія Страстей Господніх: 18.30;

Свята субота, 11 квітня
Пасхальна Вігілія: 20:00;

Неділя Воскресіння Господнього, 12 квітня
Святі Меси: 9.00 (польською мовою); 12:00 (Сума).
Дивитися тут

ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР – ДЕНЬ ВСТАНОВЛЕННЯ ТАЇНСТВ ЄВХАРИСТІЇ ТА СВЯЩЕНСТВА

0

Під час Тайної вечері, на трапезі з апостолами, Ісус Христос установив та передав апостолам два святі таїнства: Євхаристію та Священство.

Святий Іван Павло ІІ говорив: «Євхаристія є головною і центральною метою існування таїнства Священства. Тому священик в особливий і винятковий спосіб є пов’язаний з Євхаристією. Є „з неї” і „для неї”. Він є також особливо відповідальний за неї.
 
Вірні очікують від священника виняткових доказів пошани і любові до Євхаристії, щоб через неї могли підкріплювати і оживлювати самих себе”.

Сьогодні вітаємо єпископа Павла Гончарука, єпископа Яна Собіло, єпископа-емерита Марʼяна Бучека та всіх священників Харківсько-Запорізької дієцезії.
 

Складаємо щиросердечну вдячність за те, що ревно і жертовно служите Богові й Церкві.

 

Нехай Дух Святий, як джерело всякої благодаті, наповнює та укріплює Вас для подальшого служіння у Божому винограднику.
 
 

Дивитись на Ісуса і слухати Його

0

Цими днями у дієцезіях України звершуються Меси мира, які зазвичай відбуваються зранку у Великий Четвер, однак з огляду на душпастирські умови на українських теренах та можливості духовенства, окрема дієцезія для такої молитви обирає Великий Вівторок або Велику Середу. У Харківсько-Запорізькій дієцезії Меса мира відбулась 26 березня у Запоріжжі, а 27 березня – у Харкові.

Пропонуємо вашій увазі кілька думок, якими поділився ординарій Харківсько-Запорізький єпископ Павло Гончарук із співбратами у священстві, богопосвяченими особами та вірянами, які прибули до харківської катерди Успіння Пресвятої Діви Марії.

«Ми збираємося, щоби дякувати Богу за цей великий дар і просити Його про силу, міцне серце, сильну волю, щоби гідно і належно виконувати те важливе завдання, до котрого нас Господь запрошує», – зазначив на початку Меси мира у харківській катедрі єпископ Харківсько-Запорізький Павло Гончарук.

Святу Месу ординарій звершував в намірах священників, які зараз служать у дієцезії, про Царство Небесне для тих священників з дієцезії, які вже завершили свій земний шлях (єпископ Станіслав Падевський OFMCap, о. Юрій Зімінський МІС, о. Леонід Ткачук МІС, о. Андрій Рогальський МІС).

«В Євангелії показано, що Ісус навчає, Ісус говорить і всі дивляться на Нього. Наша позиція, наше життя і наша віра виражається у тому, що ми дивимося на Нього і слухаємо Його. Сьогодні ми маємо конкретну тематику, яка пов’язана з тим, що Господь встановив свою Церкву, спільноту, в якій встановив священників, яким дав конкретне завдання до виконання. Господь освячує цю спільноту протягом її усього життя, це здійснюється через Таїнства та проповідування священниками … Це Бог забажав, щоб була спільнота Церкви, яка народилася з Його пробитого боку, коли Він висів на хресті. Це Він бажав, щоб був саме такий порядок. Якщо Господь це бажав, то все, що ми отримуємо це є дар від Нього. І цей перший дар – дар священства», – зазначив єпископ Павло.  

Єпископ також поділився роздумами про шлях звичайного хлопця до розпізнання покликання та вибору священства і підкреслив, що боротьба у цій площині відбувається ціле життя. Священник є свідком важких подій з життя людей, яким служить, та несе цей важкий тягар у світлі віри. І все це пов’язане з постійним вибором Господа у щоденній боротьбі. Цей вибір та боротьба вписуються у покликання священника. «Ця свідомість допомагає пробуджувати в собі правильний намір та правильні слова, доручаючи це все Господу. Це дар, який дає Господь. Ніхто з нас не достойний цього дару. Цей дар водночас є завданням, ми маємо від себе вимагати, рівнятися на Ісуса Христа».

Звертаючись до священників, єпископ Павло підкреслив важливість їхнього служіння, коли воно видається важким. «Коли ти як людина переживаєш кризу, якусь депресію, апатію, коли Ти не бачиш сенсу і трудишся, ти є. Цей твій труд дуже цінний».

До вірян єпископ Павло звернувся з заохоченням пригадувати собі, що священство це дар Божий, це Він його дає. Потрібно священників огортати молитвою, не потрібно возносити їх на вівтарі. «Це реальні люди, але вони потребують вашої підтримки, розуміння, допомоги. Господь вам довіряє священників, ви також несете за них відповідальність».

На завершення єпископ додав: «Яка ж то буде велика радість, коли ми всі станемо перед Господом і будемо вдячні Йому за те, що Він нам уділявся, що приходив до нас через послугу священників, молитву Церкви, через Таїнства. Нехай Святий Дух нас зміцнює, провадить, щоб ми, йдучи за Ісусом Христом дорогою спасіння, осягнули повноту радості і щастя у Небесному Царстві».   

На завершення Євхаристії єпископ Павло подякував священникам за служіння та звернувся до присутніх зі словами підбадьорення: «Дорогі брати і сестри, Ісус Христос говорить через свою Церкву, через свою присутність у Церкві. Він говорить: Я є з вами. Ми чуємо різні небезпечні прогнози, що буде Харків атакований чи ще щось. Нехай ці новини перемагає свідомість, що Ісус Христос є з нами. Це Він стоїть, це Непорочна тут стоїть. Це не з нами вони мають війну, це вони воюють проти Бога. А Бог завжди перемагає. Перебуваймо у цій свідомості і довіряймося Господу, просячи про допомогу та захист для наших військових. Війна є на рівні духовному і фізичному. Молимося і триваймо! Бог переміг і далі переможе!».   

Нагадуємо, перебуваючи у Запоріжжі, ординарій Павло Гончарук та єпископ-помічник Ян Собіло звернулися до вірян дієцезії із заохоченням до посиленої молитви за священників.

РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА в УКРАЇНІ

 

Проживімо Великий Тиждень так, щоб бути гідними пасхального дару Ісуса – єпископ Ян Собіло

0

Розпочався Великий Тиждень. Вже втретє ми зустрічатимемо Великдень в умовах повномасштабної війни. 

Владика Ян Собіло, єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії, яка перебуває під постійними атаками ворога, у коментарі для CREDO радить, як пережити цей тиждень, щоб побачити світло Господнє навіть з глибини страждань.

— З нагоди Великого Тижня я хотів би побажати, щоб кожен із нас міг «спіймати» і в повноті пережити не тільки кожну його годину, а й кожну хвилину. Сама його назва говорить за себе: Великий або Страсний Тиждень. Цей тиждень — підсумок того, що Ісус носив у своєму серці протягом життя: що Він приніс із неба, що пережив з самого земного дитинства, спочатку у домі Йосифа й Марії, потім під час трьох років проповіді. І все це, виплекане Ісусом у Його серці, Він приготував для нас як пасхальні дари. 

Щоб ми якомога глибше пережили Страсний Тиждень — особливо Пасхальне Тридення, —  я заохочую всіх якомога раніше розібратися з усіма своїми справами. Найкраще зробити це до обіду Великого Четверга, щоб ми могли заглибитися у роздуми над таємницею Євхаристії, над Таїнством священства, а потім піти з Ісусом до Гетсиманії і чувати вночі разом із Ним. Через війну наші храми зараз зачинені вночі, але вдома, у сімейному колі, кожен може почитати Євангеліє і помолитися.

Страсна П’ятниця — це день, коли Ісус несе хрест за наші гріхи. Тому варто підтримувати відповідну атмосферу перебування з Ісусом у наших домах, бо найважливіше, що можна зробити цього дня — зануритися у рани Ісуса, який сьогодні реально страждає за мене. 

За Страсною П’ятницею приходить тиша Великої Суботи, коли Ісус перебуває у гробі. Це велика тиша — тиша очікування воскресіння. Нехай ця тиша панує і в наших домівках: виконаймо всю роботу заздалегідь, щоб поринути у таємницю Гробу Господнього, щоб разом із Марією, матір’ю Ісуса, та з Його учнями зануритись у таємницю прийдешнього воскресіння.

Бажаю всім нам, щоб по завершенні Страсного Тижня ми виявилися гідними отримати мир Ісуса! Адже Ісус — це наш мир, до якого ми не завжди готові, і якого не завжди достойні.Тож проживімо Великий Тиждень і останні дні Великого Посту, так щоб Ісус побачив: ми готові прийняти Його великий пасхальний дар, яким є Господній мир.

НЕДІЛЯ СТРАСТЕЙ ГОСПОДНІХ

0

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІННЯ
НЕДІЛЯ СТРАСТЕЙ ГОСПОДНІХ
24 БЕРЕЗНЯ – 31 БЕРЕЗНЯ 2024 Р.Б.

24 БЕРЕЗНЯ
ВЕРБНА НЕДІЛЯ
СТРАСТЕЙ ГОСПОДНІХ
9:00 – Євхаристія (укр.)
Молебень «Гіркі Жалі»
11:45 – Євхаристія (укр.)

 ПОНЕДІЛОК – 25 БЕРЕЗНЯ
7:30 – Євхаристія (укр.)
18:00 – Євхаристія (укр.)
РОЗАРІЙ

 ВІВТОРОК – 26 БЕРЕЗНЯ
7:30 – Євхаристія (укр.)
18:00 – Євхаристія (укр.)
Молебень «Гіркі Жалі»

 СЕРЕДА – 27 БЕРЕЗНЯ
11:00 – Св. Меса освячення Хризми
18:00 – Євхаристія (укр.)
РОЗАРІЙ

  В. ЧЕТВЕР –  28 БЕРЕЗНЯ
8:00 – Літургія Годин
18:00  – Літургія Господньої Вечері
Адорація Христа у Темниці

 П’ЯТНИЦЯ – 29 БЕРЕЗНЯ
8:00 – Літургія Годин
18:00 – ХРЕСНА ДОРОГА
Літургія Страстей Господніх
Адорація Христа у Гробі

СУБОТА –  30 БЕРЕЗНЯ
8:00 – Літургія один
ВІГІЛІЯ ПАСХАЛЬНА
18:00 – Євхаристія (укр.)

 31 БЕРЕЗНЯ
НЕДІЛЯ ВОСКРЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО
ПРОЦЕСІЯ
10:00 – Євхаристія (укр.)

 

Більш детальна інформація:

Пасхальне Тридення

НЕДІЛЯ_СТРАСТЕЙ_ГОСПОДНІХ

Йосиф. Приклад відповідального чоловіка

0

Коли ми думаємо про св. Йосифа, в голові моментально зринає ціла літанія чудових титулів, що описують цю постать.

Кожного з нас може захоплювати якась одна риса; однак, читаючи тексти Святого Письма, що говорять про св. Йосифа, та аналізуючи літанію до цього святого, я особливо захоплююся однією з цих рис, про яку прямо не говориться — а вона завжди актуальна в життєписі Обручника Пресвятої Діви. Ця риса — відповідальність.

Посилаючись на фрагменти Святого Письма, в яких задіяний Йосиф із Назарета, ми з легкістю можемо побачити прояви його героїчної відповідальності. Йосиф проявив цю рису вже в ту мить, коли хотів відпустити Марію, яка чекала на дитину. Він мав побоювання, що Марію сприймуть як звичайну грішницю і каменують, згідно з тодішнім законом.

Проявом відповідальності була також зміна рішення після слів Ангела, який звелів Йосифові заопікуватися Марією. Попри те, що Йосиф переглянув свої попередні плани, він зовсім не перестав бути відповідальною людиною, бо відповідальність полягає передусім у довірі до Бога та в опіці над близькою людиною, без огляду на обставини.

Цю рису св. Йосиф виявив також, приймаючи веління (і вирішуючи) про втечу разом з Ісусом і Марією до Єгипту, щоб урятувати Дитя від смерті з рук Ірода. Окрім того, Йосиф показав себе людиною відповідальною також у ситуації, коли разом із Марією шукав 12‑річного Ісуса, який загубився в Єрусалимі і Його знайшли у Храмі.

Деякі з закликів літанії до св. Йосифа також вказують на те, що він відзначався величезною відповідальністю. Невипадково Йосифа називають «Обручником Богородиці» або «Стражем Діви», який турботливо опікувався Марією в різні моменти Її життя: як у ті, про які згадує Біблія, так і в ті, від яких жодного сліду не залишилось.

На відповідальність св. Йосифа вказують і ті заклики, які показують його стосунки з Христом. «Годувальник Божого Сина» і «Дбайливий Оборонець Христа» — це титули, повністю відповідні позиції цього святого: адже Йосиф із Назарета з великою турботливістю дбав про задоволення потреб Ісуса, поки той підростав, а також захищав Його, коли наставала така потреба. Йосиф, званий «Головою Святого Сімейства», турботливо господарював у домі. Він дбав зокрема про те, щоб у цьому Домі панувала любов. Літанія до св. Йосифа підкреслює ще шерег інших чеснот, які характеризують відповідального чоловіка: чистоту, розсудливість, мужність, послух, вірність, терпеливість.

Відповідальність, якою відзначався св. Йосиф, має також бути рисою кожного християнина — зокрема того, хто живе у наші часи. Медитація над фрагментами Євангелія та закликами з літанії до св. Йосифа може нам надати значну допомогу у виробленні особистої позиції відповідальності. Ця риса доконечна для тих, хто живе в заручинах і в подружжі; батькам і синам; духовним особам і мирянам. А св. Йосиф може бути заступником у цьому аспекті праці над собою.

о. Матеуш Годек

Джерело: CREDO

V НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

0

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІННЯ
V НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ
17 БЕРЕЗНЯ – 24 БЕРЕЗНЯ 2024 Р.Б.

17 БЕРЕЗНЯ
V
НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ
9:00 – Євхаристія (укр.)
11:45 – Євхаристія (укр.)
Молебень «Гіркі Жалі»

 ПОНЕДІЛОК – 18 БЕРЕЗНЯ
7:30 – Євхаристія (укр.)
18:00 – Євхаристія (укр.)
РОЗАРІЙ

 ВІВТОРОК – 19 БЕРЕЗНЯ
Урочистість Св. Йосифа
10:00 – Євхаристія (укр.)
Молебень до Св. Йосифа
18:00 – Євхаристія (укр.)
Молебень до Св. Йосифа

СЕРЕДА – 20 БЕРЕЗНЯ
7:30 – Євхаристія (укр.)
18:00 – Євхаристія (укр.)
РОЗАРІЙ

ЧЕТВЕР –  21 БЕРЕЗНЯ
7:30 – Євхаристія (укр.)
18:00  – Євхаристія (укр.)
Молебень «Гіркі Жалі»

 П’ЯТНИЦЯ – 22 БЕРЕЗНЯ
7:30 – Євхаристія (укр.)
15:00 – ХРЕСНА ДОРОГА
18:00 – Євхаристія (укр.)
ХРЕСНА ДОРОГА

СУБОТА –  23 БЕРЕЗНЯ
7:30 – Євхаристія (укр.)
18:00 – Євхаристія (укр.)
РОЗАРІЙ

 24 БЕРЕЗНЯ
НЕДІЛЯ (ВЕРБНА)
СТРАСТЕЙ ГОСПОДНІХ
9:00 – Євхаристія (укр.)
Молебень «Гіркі Жалі»
11:45 – Євхаристія (укр.)

Вітаємо з Днем Народження!

0

Сьогодні, свій День народження святкує
єпископ- емерит Харківсько- Запорізької дієцезії Мар’ян Бучек

Ваше Преосвященство, єпископе Мар’яне!

Відповідаючи на запрошення до служіння Всемилостивому Богу і Його Церкві на Господній ниві, Ви невпинно несете Добру Новину своїм серцем, усмішкою і словом. А приклад живої віри, непохитної надії
й християнської любові зміцнює прагнення перебувати в Його присутності!

Нехай щедре Боже благословіння і молитовна підтримка вдячних духовенства та вірян примножує мир і духовну радість. А Господь завжди укріпляє Ваші душевні та тілесні сили й дарує невичерпну наснагу для подальшого пастирського служіння.

Многая літа!

Про «білий прапор»: «Нема в Україні тих, хто закликає здатися»

0

Єпископ-ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії Павло Гончарук прокоментував для CREDO слова Папи Франциска в інтерв’ю швейцарському телерадіоканалу, які викликали широкий резонанс в українському суспільстві. 

  — Мені ставлять дуже багато запитань із приводу висловлювань Папи: і пишуть, і дзвонять. Коли я прочитав його інтерв’ю, то першою реакцією теж було обурення. Яка капітуляція? Про що мова? Який «білий прапор»? Але коли я перечитав спокійно, то звернув увагу на формулювання запитання, скерованого до Папи.

Якщо це формулювання вкласти в загальну картину інформаційно-психологічної війни, яку веде російська федерація, то ми побачимо, що майже від початку повномасштабної війни російський агресор спонукає до переговорів, закликає взяти владу у свої руки, бо так легше буде домовитися тощо. Весь час «розганяють» тему військового перевороту в Україні (що приписували Залужному), Майдан‑3 та ін., щоб висунути інші вимоги. Й оскільки у них не виходить перемогти на полі бою — то вони зробили зараз великий натиск на те, щоби збурити країну зсередини, знайти незадоволених, втомлених, тих, хто скаже: «Досить. Давайте домовлятися». Потім підсилити це певними групами, й нарешті привести до такого сценарію, де ми боротимемося між собою, сперечатимемося: здаватися чи не здаватися, домовлятися чи не домовлятися. Тоді цю дискусію можна буде показати на зовнішніх майданчиках: «Ми ж казали. Немає сенсу їх підтримувати».

Чому я так думаю? Ось як сформулював запитання до Папи журналіст Лоренцо Букелла: «В Україні є ті, хто закликає до мужності здатися, показати білий прапор. Але інші кажуть, що це легітимізує найсильніших. Що Ви думаєте про це?»

Де в Україні є ті, «хто закликає до мужності здатися»?! У цьому запитанні міститься брехня. Але вона скерована на конкретні аудиторії, на людей на Заході: в Німеччині, в Італії, в Америці тощо, — які мають втому, вже не можуть, уже хочуть, щоб нарешті війна закінчилася. І тут до їхніх вух доходить, що в Україні також є ті, що хочуть це припинити. Тобто що це — бажання не лише тих, які живуть по інших країнах, але й начебто українців. І це — брехня вже з самого початку. Бо немає в Україні тих, хто хоче здатися. Якщо хтось хоче здатися, то він або зовсім несвідомий, або працює на ворога. Бо ми знаємо, що буде з нами, якщо ми здамося: нас як держави і як громадян не буде. Всі військові, ветерани, волонтери, патріотичні люди, які думають, які вибирають, які люблять свою країну, будуть знищені. Їх або розстріляють, або згноять у в’язницях чи таборах; а решту — одягнуть у російську військову форму й поженуть воювати в інших країнах, тому що у них [росіян] апетит ще дуже великий. Це не плід нашої уяви, а гіркий історичний досвід.

Отже, перше, що викликає сумніви, — це запитання [журналіста], яке фокусує увагу на тому, що в Україні є люди, «які хочуть здатися». Друге: «Але інші кажуть, що це легітимізує найсильніших». Тобто здатися — не для того, щоби зберегти країну, а лише для того, щоб інші не були сильні, щоб не легітимізувати «найсильніших». Однак путін і росія — не найсильніші. Це — деспотичні особистості, це — люди без принципів; люди, для яких немає меж. У них немає людяного серця; у них немає поваги до людини, немає поваги до життя; це — люди, які зрадили правду. Це — зрадники. Люди, які зрадили життя, зрадили любов, зрадили родину, зрадили взагалі все, що є добрим і правильним. І тепер їх називати найсильнішими?! Ні, вони навпаки — найслабші і просто хворі. Натомість у цьому запитанні показується, що в Україні є «ті, хто хоче здатися», а путін — «найсильніший».

Франциск дає відповідь. Він не схвалює це так, ніби «це — правда, все правильно, ви добре зауважили». Він це запитання називає «інтерпретацією». Натомість далі ніби продовжує думку про «білий прапор» (до речі, цей термін запропонував кореспондент) і про переговори. І тепер наступний момент, на який дуже важливо звернути увагу: в Україні почали поширювати інформацію, що Папа сказав про капітуляцію. Папа не сказав про капітуляцію, він сказав про переговори (що також для нас неприйнятно). Позиція нашої країни продиктована досвідом і чітко визначена: жодних переговорів, немає з ким розмовляти, тому що ми знаємо, які їхні апетити. До речі, на останній зустрічі, яку в росії організували для молоді, медвєдєв повторив вислів путіна, [сказані] здається, в 2016 році, про те, що кордони росії не закінчуються ніде. І зараз, у 2024 році, мєдвєдєв повторює цю думку. Це чіткий, ясний наратив про те, яка їхня мета. Також ми бачимо, щоб відбувається з нашими полоненими. Скількох розстріляли. В Оленівці, наприклад, спалили термобаричними снарядами багато наших хлопців. Кажуть [росіяни], що в літаку Іл‑76 [який був збитий у січні 2024 р. — прим. ред.] загинули наші полонені, щоб показати, що в цьому винні українці, бо вони збили літак. Тобто це люди, з якими не можна взагалі навіть ставати до розмови. Це все одно, що повторити вчинок Єви, яка почала розмовляти з демоном. У нього одна мета: вбити і знищити.

Розмовляти можна лише з тими, хто має людяність і жаліє людей. Папа керується сподіваннями, що вони мають якусь людяність. І в цьому —  найбільша помилка. Така наївна думка — це помилка не лише Папи. Я зараз повернувся з‑за кордону: був у Франції, в Польщі. Спілкуючись  із деякими, був шокований їхньою позицією. Я побачив, що нічого не змінюється. Коли в мене беруть інтерв’ю кореспонденти з різних країн, я бачу одну й ту саму позицію: з росією можна домовитися, вона просто захищає своїх. Як мені сказали у Франції, «ну ви ж напали на руських на Донбасі, тому росія змушена була захищатися». Коли я пояснив їм що до чого, вони сказали, що не знали й не розуміли цього. Тому по Заходу й не тільки блукає оманлива думка, що з росією в особі путіна і його брехливої команди можна домовлятися, що вони все-таки люди, — це фундаментальна помилка, яка, на жаль, впливає на формування їхньої позиції та порад.

Тому я б закликав дивитися на це інтерв’ю як на один з елементів різних етапів пропаганди, мета якої — затягнути Україну за стіл переговорів і на умовах росії продиктувати правила, на які Україну змусять погодитися. Це дасть росії час передихнути і піти далі, завойовуючи наступні країни. Така їхня мета. Але якщо не виходить на полі бою, то вони намагаються поділити суспільство. І тепер люди за кордоном, почувши, що в Україні є ті, «які хочуть здатися», казатимуть: «То це президент протестує! Давайте будемо тиснути на нього, щоб він змінив свою думку». Тиснути звідти, з Заходу.

У росії незабаром, 17 березня, вибори. Звідси питання, чому саме зараз опублікували цей фрагмент інтерв’ю. Бо це також створюватиме таку картинку: навіть Папа закликає [до переговорів]; там тільки якась частина противиться. У мене навіть є таке відчуття — я можу помилятися, — що вони до того ж можуть сказати: «СВО (як вони називають війну) досягає своєї мети, тому що певна частина людей в Україні хоче перемовин; натомість ті недобитки неонацистів ще противляться». Це дуже гарно вписується в загальну картину. Зокрема, для американського суспільства і для Трампа, який каже, що треба перестати давати Україні зброю. Також і для інших країн, які не підтримують Україну; які, мабуть, зв’язані різноманітним компроматом ще спецслужб радянського союзу і змушені говорити те, що їм кажуть. Тому ми насправді маємо справу з дуже великим монстром, мета й методика якого — вишукувати компромат, ділити, впроваджувати ворожнечу, маніпулювати людьми й таким чином добиватися свого.

Отож, дорогі брати й сестри, люди доброї волі, звернімо увагу на те, щоб між нами не почалася ненависть, щоб не було звинувачень. Особливо не піддаватися, коли казатимуть: «Ви, католики; ваш Папа» тощо. Ми, католики, — громадяни України, ми любимо цю країну, ми воюємо за неї, ми робимо все для неї; ми — сім’я. І тому нас хочуть поділити, посіяти ворожнечу й закинути зерна, щоби в Україні почали обговорювати спочатку питання переговорів, а потім капітуляції. Немає таких настроїв. Це брехня. Ми — суспільство, «обпечене» війною; ми все розуміємо і стоїмо дуже твердо на цій позиції. Просимо Бога про допомогу, тому що бачимо: всі «великі» цього світу, м’яко кажучи, здалися. Наша надія — на Господа й ми робимо все, що від нас залежить: донатимо, підтримуємо наших військових, молимося, постимо і зберігаємо єдність і твердість у захисті нашої Батьківщини. Це наш святий обов’язок — захищати Батьківщину, захищати людей, дітей, жінок і робити це з великою гідністю, відвагою і жертовністю. А все решта потім повкладається.

Також хочу принагідно все ж таки подякувати Папі за те, що він молиться за Україну. Дехто каже: «Краще б він не молився». Натомість коли Папа згадує в середу й неділю про Україну, то про неї знову чують. Якби Папа про нас не згадував, то в ефірі Україна би згасла. По телебаченню її дедалі рідше показують, а в деяких країнах і взагалі не показують. Тому Папа є великим адвокатом України. Хоча через деякі моменти чи впливи, нерозуміння, через свою спонтанність він стає чудовим інструментом маніпулятивних сил, які, ставлячи йому запитання, просто проштовхують свої ідеї. На мою думку, найголовнішим у цьому інтерв’ю було формулювання запитання, що в Україні є люди, сили, які хочуть капітулювати, а хтось там не хоче піддатися, бо не бажає визнати перевагу сильнішого. А все решта — тільки оболонка, щоби проштовхнути цю ідею.

Нехай Бог нас благословить, нехай береже. Молимося й ідемо далі. Просимо Господа, Архангела Михаїла про захист, опіку і допомогу.  

Нагадаємо, що Папа Франциск в інтерв’ю швейцарському телерадіоканалу RSI закликав до перемовин з агресором у війні, яку розв’язала росія в Україні.

Керівник пресслужби Ватикану Маттео Бруні пояснив, що своїми словами щодо України Папа Римський Франциск мав намір «закликати до припинення вогню та відновити сміливість переговорів», але не мав на увазі капітуляцію.

Президент України Зеленський також прокоментував слова понтифіка.

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій оприлюднила заяву щодо слів Папи.

Голова МЗС наголосив, що «Україна не підійматиме інших прапорів».

Єпископи Постійного Синоду УГКЦ також виступили із заявою стосовно слів Папи, що українці не можуть припинити захищатися, тому що капітуляція означає їхню смерть.

Андрій Юраш, Надзвичайний і Повноважний посл України при Святому Престолі в інтерв’ю Радіо Свобода сказав, що Папа пропонує моделі миру в неприйнятних для України формах.

CREDO

Зберігаймо єдність та твердість у захисті нашої Батьківщини

0

Як відомо, 9 березня цього року були опубліковані уривки інтерв’ю з Папою Франциском для RSI. Деякі його фрагменти викликали резонанс в українському суспільстві. Ситуацію навколо цієї розмови прокоментував ординарій Харківсько-Запорізький Павло Гончарук для Credo

«Коли я почав читати текст, звернув увагу на формулювання запитання, яке було поставлене Папі. Якщо взяти це формулювання і вкласти в загальну картину інформаційно-психологічної війни яку веде РФ, то вже від початку повномасштабної війни російський агресор закликає до переговорів […] Оскільки вони не мають успіхів на полі бою, то зараз акцент ставиться на тому, щоби збурити всередині країну, знайти незадоволених, втомлених, тих, хто вже скаже: вистачить, давайте домовлятись, і врешті привести до такого сценарію, де ми будемо боротися і сперечатись між собою. Тоді цю дискусію покажуть на зовнішніх майданчиках», – розповідає єпископ Павло Гончарук.

Харківсько-Запорізький ординарій також звернув увагу, що у питанні журналіста прозвучало те, що в Україні є ті, хто закликає до мужності показати білий прапор, але інші кажуть, що це легітимізує найсильніших. «Де в Україні є ті, хто закликає до мужності здатися? – питає здивовано єпископ і продовжує. – Це брехня! Таких в Україні немає. У цьому питанні є брехня. На яку аудиторію вона скерована? Це люди на Заході, які мають вже втому від війни. І тепер до їхніх вух доходить те, що в Україні також є ті, які хочуть це припинити. Це не лише бажання тих, хто живе в інших країнах, але це також бажання українців. Тут на самому початку є брехня. Якщо хтось хоче здатися, то він або зовсім не свідомий, або працює на ворога. Нас як громадян і як держави не буде, якщо ми здамося. Ми це знаємо».  

Єпископ Павло також звернув увагу, що почала поширюватись інформація, що Папа сказав про капітуляцію. «Папа сказав про переговори, що також для нас є неприйнятним з огляду на досвіді нашої країни. Ми знаємо їхні [агресора] апетити, ми бачимо, що відбувається з нашими полоненими. […] Папа сподівається, що агресор має людське обличчя. Це помилка. Я був за кордоном, у Франції, Польщі. На жаль, деякі люди мають там таку позицію, яка не змінилась з минулого року, що Росія – це та країна, з якою можна домовитись. Це головна помилка». 

Також єпископ поставив питання, чому саме зараз, коли невдовзі у Росії заплановані вибори, опублікували фрагмент цього інтерв’ю? 

 

На завершення єпископ Павло зазначив: «Ми маємо справу з дуже великим монстром, який має на меті шукати компромат, ділити, впроваджувати ворожнечу, маніпулювати людьми і так досягати мети. 

Дорогі брати і сестри, люди доброї волі, звернімо увагу на те, щоби між нами не зросла ненависть, не було оскаржень. Ми католики, ми громадяни України, ми любимо цю країну і ми воюємо за неї. Це ворогу залежить на тому, щоби нас поділити та закинути зерна, щоби в Україні почали обговорювати питання переговорів та капітуляції. 

Я не погоджуюсь з тим, що у нас в Україні є такі настрої. Ми просимо Бога про захист і допомогу, бо ми бачимо що великі цього світу, м’яко кажучи, здалися. Наша надія – на Господа. Молимося, постимо і зберігаємо єдність та твердість у захисті нашої Батьківщині. Це наш святий обов’язок. 

При нагоді дякую Папі за молитву за Україну. Щоразу, коли Папа згадує Україну, чи то в середу, чи то в неділю [щосереди відбувається загальна аудієнція з Папою, а щонеділі – молитва «Ангел Господній» – ред.] це питання знову з’являється в ефірі. Папа є великим адвокатом України, хоча через деякі моменти чи впливи, нерозуміння, свою спонтанність та наївність стає добрим інструментом для маніпулятивних сил». 

Взято з РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА в УКРАЇНІ

Голова Конференції єпископів України: наше суспільство бажають розколоти інформаційною війною

0

Коментар очільника Конференції римсько-католицьких єпископів України єпископа Віталія Скомаровського з приводу ситуації навколо інтерв’ю з Папою Франциском для RSI.  

По-перше, варто зазначити, що коментар щодо слів Святішого Отця в інтерв’ю швейцарському медіа вже дав директор пресслужби Святого Престолу Маттео Бруні. 

Маю таке враження, що на основі лише кількох речень з фрагменту інтерв’ю була роздмухана сенсація. Це викликало шквал емоцій та грає на руку певним силам, які у свою чергу також мають впливи за кордоном і ведуть інформаційну війну проти нас та бажають розколоти та послабити українське суспільство. 

Тож, я закликаю всіх, хто дійсно цікавиться правдою, ретельно дослідити інформацію та сам текст. Відомо, що повне інтерв’ю буде оприлюднене згодом. Зараз ми маємо доступ лише до частини цієї розмови. 

Питаннями політики та міжнародних відносин Ватикану займається Державний Секретаріат. У випадку Святішого Отця Франциска, його висловлювання – це більше душпастирський погляд. 

Ми, українці, які бачимо війну на власні очі та дивимось на події у світлі нашої історії, перші прагнемо миру, бо він потрібен насамперед нам, але миру, який буде справедливим і довготривалим. 

Свою позицію щодо захисту нашої Батьківщини та нашого народу ми висловили у спільній заяві від імені Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. І я можу ще раз повторити: «Ми благословляємо і благословлятимемо наших вірних на захист своєї країни, молитимемося за Перемогу над ворогом і справедливий мир, простягатимемо руку всім людям доброї волі, які підтримують Україну в цей вирішальний час». 

Заохочую до молитви за Святішого Отця, за керівників нашої держави та за нас самих, щоби ми були вірні Христу, не втрачали надії та допомагали один одному.

РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА в УКРАЇНІ