Храмове свято кафедрального собору

У середу, 15 серпня 2018 року, в Харківському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії відбулася урочиста відпустова Свята Меса, яку очолив єпископ-ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії Станіслав Широкорадюк.

На урочистості був присутній єпископ Харківський і Богодухівський Української Православної Церкви Київського патріархату Митрофан Бутинський, а також численне духовенство та вірні. Літургію прикрасив спів парафіяльного хору та хору вьетнамської спільноти, яка була присутня разом із своїм священиком о. Лукасом, що належить до Ордену Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля. На закінчення Меси відбулася Євхаристійна процесія навколо храму. Після святкової Літургії єпископ Станіслав освятив принесені парафіянами плоди, лікарські трави та квіти. Після богослужіння настоятель парафії отець Григорій Семенков запросив парафіян та гостей продовжити святкування за спільним столом.

Перша Свята Меса двох неопресвітерів

12 серпня у Харківському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці відбулася приміційна Свята Меса неопресвітерів Олександра Карапетяна та Томаша Завадського, які були рукоположені напередодні. Олександр Карапетян родом з м. Нікополя Дніпропетровської обл., Томаш Завадський з Любліна (Польща). Єпископ-ординарій Станіслав Широкорадюк, який вділив цим дияконам таїнство Священства, закликав батьків і вірних невпинно супроводжувати неопресвітерів молитвою.

…і покликав, кого Сам хотів. (Мк 3,13)

11 серпня 2018 р. у Харківському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці єпископ-ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії Станіслав Широкорадюк, у співслужінні з епископом-помічником Яном Собіло та єпископом-емеритом Мар’яном Бучеком, вділив таїнство Рукоположення у священицький стан дияконам Олександру Карапетяну і Томашу Завадському, та у дияконський стан клірику Камілу Ожугу.

«Рукоположення (лат. Ordinatio) є таїнством, завдяки якому місія, довірена Христом Своїм апостолам, продовжує сповнюватися у Церкві до кінця часів; отже воно є таїнством апостольського служіння. Воно має три ступені: єпископат, пресвітерат і дияконство.

Латинське слово ordo (стан) у часи римської давнини означало цивільні стани, особливо керуючий стан. Сьогодні слово Ordinatio (з лат. уведення в стан) закріплене за актом таїнства, який уводить до стану єпископського, пресвітерського чи дияконського і чимось більшим, ніж звичайне обрання, призначення, делегування або встановлення спільнотою, бо це таїнство уділяє дар Святого Духа, який дозволяю виконувати «святу владу», що походить від Самого Христа – через Його Церкву. Рукоположення має також назву свячення, бо воно є вибранням і прийняттям через Самого Христа для служіння Церкві. Покладення рук єпископа із молитвою посвячення становить видимий знак цього таїнства» (Катехизм Католицької Церкви, 1536-1538).

Реколекції lectio divina для богопосвячених дів

З 22 по  27  липня в парафії Святого Скапулярія та св. Рафаїла Каліновського відбулися реколекції lectio divina для богопосвячених дів України та бажаючих. Тема реколекцій «Бути учнем Христа за Євангелієм від св. Марка». Їх провів отець-домініканець Андрій Камінський ОР. Парафію на Новій Баварії започаткували Отці Кармеліти у 2001 році. Після їхнього від’їзду з Харкова нею опікувалися по черзі дієцезіяльні священики о. Григорій Семенков, о. Станіслав Олешко та о. Андрій Пальчик. Тепер з осені 2017 року на запрошення єпископа-ординарія Станіслава Широкорадюка сюди приїхали отці з Ордену Проповідників.

Орден заснував іспанський монах святий Домінік у 1214 році в Тулузі, щоб проповідувати Євангеліє й протистояти єресям всередині Церкви. Орден був схвалений 22 грудня 1216 року папою римським Гонорієм ІІІ, буллою «Religiosam vitam». З лав Ордену вийшли видатні мислителі й святі такі як Альберт Великий, Тома Аквінський, Томмазо Кампанелла, Бартоломео де Лас Касас, Майстер Екгарт, Петро з Верони та інші. Найбільший освітній заклад домініканців – Папський університет святого ТомиАквінського (Анжелікум) в Римі. В Україні домініканці присутні з 1233 року. До Києва прибув святий Яцек Одровонж зі своїми співбратами. Нині у Києві діє філіал Папського університету, Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського. Девіз Ордену: «Прославляти, Благословити, Проповідувати» (лат. Laudare, Benedicere, Praedicare).

Традиційним символом домініканського ордену був чорний із білими плямами собака, що тримав у зубах палаючий факел – вогонь істини. Цей образ виник завдяки грі латинських слів: монахів часто називали домініканцями (лат. Dominicanes), що означало послідовники Домініка; однак їхню назву можна перекласти і як «пси Господні» (лат. Domini canes).

Основні сфери діяльності домініканців – проповідь Євангелія, вивчення наук, освіта, боротьба з єресями, місіонерська діяльність.

28 липня у парафіяльному домі на Новій Баварії відбулася перша зустріч богопосвячених дів України. У ній взяли участь 11 богопосвячених осіб з Києва, Харкова, Городка (Хмельницької обл.), Нікополя та одна кандидатка з Ужгорода, яка належить до Католицької Церкви східного обряду (греко-католики). Лейтмотивом зустрічі стала притча про мудрих та нерозумних дів (див. Мт 25,1-13). Також зібрані були ознайомлені з інструкцією «Ecclesiae Imago sponsae» до Чину богопосвячених дів, яку напередодні, 8 липня 2018 року, затвердив папа Франциск. Доклад про суть інструкції зробила його перекладачка на російську мову Ольга Хмелевська, theol. lic., випускниця Римського університету Орієнталє, яка багато років перекладає книжки у видавництві Біблійно-богословського інституту св. апостола Андрія (м. Москва).

Кульмінацією зустрічі стала Свята Літургія, яку відправив отець-настоятель Маріуш Возняк ОР у співслужінні із о. Андрієм Камінським ОР та о. Іренеєм Погорельцевим ОР. Під час Святої Служби діви відновили обіт цнотливості.

Всі учасниці реколекцій та зустрічі дів виражають сердечну вдячність отцям-домініканцям та парафіянам за щирий прийом і моляться про народження тут реколекційного дому святого Домініка, щоб якомога більше людей могли скористатися з проповідницького і інших духовних дарів отців-домініканців. Дім зміг би приймати одночасно до 10 бажаючих поглиблювати своє духовне життя завдяки розважанню над Божим словом, духовному керівництву та особистій молитві. Дім розташований на околицях міста у тихому районі, що сприяє зосередженню та відпочинку.

Храмове свято в Слов’янську в Донецької області на честь святого Шарбеля

24 липня – храмове свято в Слов’янську в Донецької області на честь святого Шарбеля. Святу Месу очолив та проповідь сказав єпископ-емерит Мар’ян Бучек. На Месі також були присутні отець декан Віктор Вонсович, отець канцлер Григорій Семенков та отець-настоятель Єфрем. На закінчення Меси всі присутні були помазані олією святого Шарбеля.

Марія – найдосконаліша Учениця Христа. Проповідь єпископа Станіслава Широкорадюка в Бердичеві 21.07.2018

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

У липні цього року Україна святкує 1030 років Хрещення. 1030 років тому Україна отримала хрещення. І сьогодні всі конфесії переймаються про те, як відсвяткувати. 1030 років – як будемо святкувати, разом чи окремо.

Проблема в тому, що багато християн мають свої історії, які не пов’язані з Хрещенням Русі; деякі вже з’явилися значно пізніше, в XVI столітті, деякі в XVII столітті, але хрещення України хочуть святкувати всі. І виникло запитання: чого ми досягли за ці 1030 років? Як сталося так, що частина християн залишилися без Папи, частина – без Мами, а деякі – і без Папи, і без Мами? Власне, це досягнення християнства за 1030 років. І сьогодні треба подумати, як справді пригадали ту історію, щоб святкувати в єдності з Мамою й визнавати в єдності з Папою, визнати авторитет святого Петра як першого з апостолів.

Правдиве досягнення християн залишається завжди для нас таємницею, залишається в Бога. Бо ціла Літанія святих – ось найбільше досягнення, найбільше багатство, якого християнство досягло за віки. Усе інше: поділи, війни християнські, багато проблем – усе це людські проблеми. І вони не раз показують нам негативний бік християнства. Але правдиве досягнення це в тому, що так багато людей пройшло через цей світ, скористалося з Таїнства Хрещення і стало тими великими святими. Ось це справжнє досягнення належить Богові, воно приховане.

А ми сьогодні хочемо стати під Хрест, під той самий Хрест, де стояла Марія і дивилася, як умирає Її Син. Яка величезна таємниця початку християнства: Ісус помирає. Виконав Свою місію спасіння, але це не все – Він звертається до учня і до Своєї Матері. І ось від тієї хвилини учень взяв Її до себе. Що це означає? Він узяв Її не в своє ім’я. Він був апостолом. Він так само виконував завдання, те завдання Ісуса Христа, ту місію, як і святий Петро, як інші апостоли. Власне, місія святого Йоана була прийняти Марію – і прийняти для цілої Церкви. І Церква взяла Марію. У цей найболісніший час, коли перед Її очима помирав Син на Хресті. Церква взяла Її за Матір. Це слова Ісуса Христа: «Ось твоя Мати!»

У чому справжній феномен культу Марії? Ми так часто задумуємося про це. У чому цей феномен? Святість Марії неможливо поставити під сумнів. Можна запросити якогось маріолога, який би нам розказував щонайменше місяць про те, у чому полягає цей правдивий феномен Марії і марійний культ, якій ми маємо. Але хочу звернути увагу на кілька таких важливих аспектів, які ми повинні знати напам’ять.

Святість Марії полягає не в нашій опінії, не в нашому розумінні. Хоча ми дуже шануємо й дуже молимося до Неї. Її святість у тому, що вона була вибрана ще в лоні Своєї матері. Вона була обдарована привілеєм Непорочного Зачаття. І коли в 1858 році було об’явлення Матері Божої в Лурді, то святій Бернадетті сказали запитати цю Пані, хто Вона. Допитувалися, не вірили цій дівчинці. І коли Марія відповіла дуже просто: «Я – Непорочне Зачаття», – то Бернадетту запитали: «Що це значить? Ти знаєш ці слова?» Вона сказала: «Я ніколи не чула цих слів, я не знаю, що це означає». Власне, Непорочне Зачаття було одним із доказів, щоб повірити, що справді відбувається об’явлення Матері Божої в Лурді. Тому що дитина такого придумати не могла! А чотири року до того, в 1854 році, Католицька Церква прийняла догмат, тобто увела до віри, як правду віри, що Марія була непорочно зачата. Марія через 4 роки підтвердила той догмат Непорочного Зачаття. І це справді такий глибокий феномен культу Марії, якій починається з самого Зачаття: Вона була обдарована Непорочним Зачаттям.

Що це означає? Вона була вільна від первородного гріха. Вона народилася без жодної схильності до гріха. Не так, як кожна людина, яка має в собі той гріх і потребує Таїнства Хрещення, щоб його змити. Марія цього не потребувала. На підставі майбутніх заслуг Ісуса Христа отримала привілей Непорочного Зачаття – народитися без первородного гріха. І Церква подала цей догмат, якій підтвердила Сама Марія.

Пізніше історія теж підтвердила цей догмат, бо дуже багато чудес відбувалось у свято Непорочного Зачаття. До речі, щоб ми не забули, що навіть той безбожний Союз розвалився 8 грудня, в день Непорочного Зачаття. Найбільший ідол в Україні в Києві 2013 року впав 8 грудня. І можна перераховувати ще дуже багато подій, які трапилися цього дня. Марія має опіку над нами, і в день Непорочного Зачаття буває дуже багато різних чудес.

Усі християни говорять про святість. Неможливо бути християнином і не перейматися про святість. У чому святість християнина? Чим ми освячуємо своє життя? Кожен скаже: як? Життям з Ісусом Христом. Треба жити з Ісусом. Приймати Причастя, приймати Ісуса в Євхаристії. Треба жити в освячувальній благодаті. А що ми скажемо про Марію, Яка освятила Себе життям з Ісусом Христом? Вона носила Ісуса Христа під Своїм Серцем, годувала Його материнським молоком, розділяла з Ним Свої молитви, Своє життя. Хіба Вона не присвятила Свого життя Ісусові в усі роки, які з Ним жила? І зрештою Марія стає під Хрест. Це Материнство, освячене Кров’ю Ісуса Христа. Як можна сумніватись у святості та величі Марії?

Я часто повторюю жінкам, які сьогодні стали вдовами, на жаль, на сході їх уже багато. Проводимо для них спеціальні богослужіння, збираємо їх, підтримуємо. Я часто їм говорю: ваше материнство освячене кров’ю ваших синів. Це їм приносить заспокоєння. І вони знають, що сини стали жертвою, тому що захищали свою землю, свою батьківщину, свій народ. І для них це якась трошки підтримка, що дійсно їх діти стали жертвами. Ваше материнство освячене кров’ю ваших дітей. А Кров Ісуса Христа чи не освятила Марію?

Отці Церкви ніколи не сумнівались у величі Марії, в Її заступництві, в Її можливості допомагати нам. Кожен Собор вносив щось нове в нашу історію, в історію християнства. Починаючи навіть з догмату про те, що Марія – Богородиця. Не просто жінка, Яка народила Ісуса – Вона народила Бога, бо Ісус Христос завжди був Богом. І тому Марія була визнана Богородицею, і ніхто ніколи не засумнівався у цьому догматі. Другий Ватиканський собор назвав Марію найдосконалішою Ученицею Христа. Досконалість: Вона найдосконаліша Учениця Христа.

Собор пригадав заслуги Марії за ці роки, дуже багато заслуг. Одна з таких дуже важливих – це об’явлення в Фатімі, яке показує, як Марія піклується про світ. Скільки благала, скільки Вона закликала до молитви, але світ був глухий. І сталося те нещастя, яке ми переживаємо досі: Перша світова війна, і Друга світова війна, і весь той терор, якій ми пережили, усе це розпочалося від жовтня 1917 року, коли востаннє Марія об’явилась і застерегла світ від тої небезпеки.

Тому сьогодні поставмо собі запитання: чим католики вирізняються в цьому світі? Чим відрізняються від інших? А тим, що ми цінуємо заслуги, ми розуміємо ці заслуги, ми навіть боронимо ці заслуги Марії. Ми переконані, що ці заслуги Марії допомагають нам у щоденному житті. І ми вшановуємо Марію на тому достойному рівні. Це дуже важливо розуміти: ми вшановуємо Марію й цінуємо заслуги. Дарма, що протестанти, наші брати, часто нам закидають: чому ви молитеся до Марії? Так, це таке популярне запитання. І часто говорять: Вона ж проста жінка, нащо ви молитеся до Неї? І навіть дивуєшся: чому так часто саме це не покоїть наших співбратів? Здавалося, що тебе цікавить наш культ? Це наш культ і наша віра! Наше багатство. Ми молимося. Що воно вам заважає?

Я навіть чую скільки таких дзвінків на «Радіо Марія». Дзвонить хто – і аж іскри сиплють з очей: чому до Марії? Чому до Марії молитеся? Та що тебе обходить? Це чужа конфесія, це не твоя! Я часто запитую: а якою молитвою моляться до Марії? Як ця молитва називається? Ну, як розумніше чи грамотніше, говорить: «Аве Марія» чи «Радуйся, Маріє». Кажу: ні! Це початок молитви! А ця молитва називається «Ангельське привітання». Хто має що проти ангельського привітання? Ось католики оцінили це привітання. І православні теж, до речі. І молять цим привітанням, це молитва – ангельське привітання. Такими слова архангел Гавриїл привітав Марію. І ми постійно Її вітаємо цими словами.

Як це можна зрозуміти? Як можна злитися, що хтось молиться до Марії? Я часто задумувався, чому стільки злості щодо молитви до Марії. Чому стільки нетерпеливості? Чому? Ви знаєте, коли приходив читати екзорцизми, то я зрозумів чому. Це треба бачити. Як диявол реагує на молитви до Марії. Можеш там читати псалми, стільки екзорцизмових молитов, а як тільки молишся до Марії, то людину скручує, вона реве, підскакує, починає її бісити, бо не може знести диявол цієї молитви. І це справді так! Один атеїст, який навернувся, бо бачив, як священик читав екзорцизми, бачив, що робиться з людиною, в яку увійшов диявол, коли молиться ці молитви, особливо до Марії, потім написав, що це неправда, що кажуть, наче диявол не такий страшний, як його малюють, він значно страшніший, ніж його малюють, значно страшніший, особливо тоді, коли увійде в людину. Бачите, є ворог нашого спасіння – це диявол, він страшний, але як боїться молитов до Марії, як він цього боїться. Ось чому злоба, така нетерпимість до молитов до Марії.

Дорогі брати і сестри! Скільки чудес стається, коли людина піддається вірі до Марії. Багато людей приходить до католицької віри з інших конфесій; їм важко зрозуміти молитву Розарію, чому її так часто треба повторювати. Рецепт один і той самий. Я знаю багатьох осіб, яким раджу просто: не молися з усіма, якщо для тебе Марія – проста жінка, не молися. Але якщо хочеш переконатися, чи це проста жінка, чи свята, то знайди собі тихенький куточок, візьми Розарій і помолися сам, цілу молитву. І ви знаєте, людина змінюється. Після такої молитви, якщо вона справді була щира, людина приходить, каже: щось сталося! Я зрозумів чи зрозуміла.

Розарій – це зброя, яка нам тепер дуже потрібна. Не та, яку нам пропонують американці чи хтось інший. Розарій уже показав себе на Майдані та на сході України. Сьогодні скільки чудес там відбувається, коли людина довіряє й носить Розарій на собі, на шиї, тримає його в руках! До госпіталя в Харкові зайшли журналісти з камерою, там один хлопець скалічений лежав, чудом залишився живий, бо міна розірвалася біля нього й відірвала йому ліву руку. І цей хлопчина, який ледве живий лишився, показує Розарій і каже: я Розарій тримав правою рукою й так накрив голову, а про ліву руку забув, чому я не тримався двома руками за Розарій? Ліва рука залишилася б ціла. Чудом живий лишився, а розповідає всім, що Розарій тримав в руках, що залишився цілий, тільки втратив руку. Як символічно! Україна повинна сьогодні триматися двома руками за Розарій. Двома руками! Щоби дійсно вимолити, щоби відігнати того диявола, якій нам загрожує! А він загрожує з різних боків. Ця війна показала, що ми замало молимося.

Україна платить сьогодні дуже велику ціну за свій вибір. Нічого так просто не діється. Ми переживаємо той етап, коли Україна вже рушила в дорогу, а їй кажуть: ні! Повернися назад, у Єгипет, так фараон хоче. Україна зробила свій вибір, тому страждає від агресії. У нас не було іншого вибору. Ми вже були під тим фараоном. Ми вибрали інше. Ми не вибрали європейських збочень, ми вибрали європейські цінності, пошану до гідності людини, до християнських коренів, соціальний захист. Чому всі наші можновладці посилають дітей у Європу? Чому всі люди тепер тікають в Європу, шукають там якогось порятунку? Бо там більше шансів жити морально, бо там більше шансів знайти справедливість, тому Україна вибрала таку дорогу – і за це платить величезну ціну. Але шляху назад немає. Треба вимолити, треба випросити в Бога захист для України, тому що ми сьогодні переживаємо агресію не тільки зовнішню, ми терпимо сьогодні і внутрішню агресію від можновладців, так, від олігархів! При цьому всьому, що діється в Україні – ще й внутрішня агресія. Мільйони українців сьогодні мусять шукати своєї долі закордоном, і ті, які там знайшли своє місце, стають успішними – чи в Польщі, чи в Португалії, чи в Італії. Стають успішними, але не в Україні – чому? Оце внутрішня агресія проти свого народу. Зробити все, щоб якомога більше українців розбіглося, розігнати їх.

Дорогі брати і сестри! Усе треба вміти розпізнати! Нам потрібен сьогодні реальний захист! Бо є реальна боротьба. Є реальна загроза. І загроза значно більша, ніж ми думаємо. Те, що сьогодні на сході відбувається, – це ще квіточки. Треба молитися, щоб не було гіршого! Повірте, треба молитися, щоб не було гіршого! Загроза є дуже велика! Сьогодні Україна потрапила у сферу такої гри впливів: хто має мати в України вплив. Схід чи Захід. І Україна може стати таким полігоном, що не дай, Боже! Як потрібно сьогодні молитися! Щоби справді відвернути ту загрозу. І наша надія – на Пресвяту Діву Марію. Вона – Заступниця. Вона може нам допомогти. Сьогодні не тільки Україна зазнає небезпеки, сьогодні цілий світ тремтить від страху. Так, цілий світ тремтить від страху. Від ядерної загрози, від терактів, від усього, що діється. І наш світ сьогодні боїться. Подивіться! Як хтось колись подорожував літаком, як ми всі боїмося. Світ цілий сьогодні тремтить від страху. Але не кається! І це катастрофа світу.

Тремтить від страху, але не кається. Навпаки! Відбувається якесь змагання зла. Хто зробить більше зла? Хто придумує ефективнішу зброю? Хто зможе більше знищити? А хто зможе більше здемонізувати людей? Які сьогодні в Україні придумані програми – і та програма гендеру, і та вся деморалізація, яка приходить з тої зіпсутої частини світу, яку хочуть нав’язати силою за брудні гроші, і купують наших можновладців, які проводять злочинні закони, щоби деморалізувати дітей вже у школі. Це сьогоднішній світ такий! Власне, запланована деморалізація, щоб якомога більше зробити зла.

Але, дорогі брати і сестри, я хотів би, щоб ми й самі зробили іспит совісті: ми самі дуже багато грішимо. Мене дивує, як може сьогодні в цьому світі зрілий християнин йти до чаклунів, до шаманів, ходити до ворожок і сам цим займатися! Сьогодні в Україні кругом чути і видно, що люди роблять. Ви не повірите, але навіть впливові політики, які готуються до президентських виборів, уже наймають таких шаманів, які мають допомагати їм на виборах. Ходить, шукає, готовий навіть диявола запросити на працю, щоб тільки добитися влади. Так, дорогі брати і сестри! Ви розумієте, хтось бавиться гороскопами, хтось якимось чаклунством, хтось хоче піти до ворожки. Добре, коли якась там ворожка-циганка взує одного чи другого лоха, ну, хай собі заробить! А як ця циганка має чорну магію, має злі сили? І потім приходять і питають: у вас є екзорцисти? Походив до ворожки, і щось мені вже не те, щось мені діється. Це не жарти! Не можна цим гратися! Це біда, це чорна магія, є чорні сили! І є дуже багато людей, які цим займаються, які мають багато злих впливів, тоді багато є роботи екзорцистам. Не думайте, що це просто: сьогодні є реальна загроза. А Україна в це бавиться! Нещодавно було Івана Купала – ви чули, що робилося? В усіх медіа одне й те саме: тільки й чуєш, як ворожать, як гадають, що роблять! Це наше зріле християнство? За 1030 років дійшли до такого ефекту, просвітлення.

Дорогі брати і сестри! Ми сьогодні стоїмо перед нашою іконою Божої Матері, Заступниці України, особливо Поділля, Волині, Полісся. Це наша Матінка, Яка нас захищає! Церква нам дає дуже багато різних молитов, і якщо ми хочемо мати ефективну молитву, навіть для екзорцизму – сьогодні ціла Україна потребує екзорцизмів – то є така молитва, це молитва «Під Твою милість». Кожна побожна мама навчає з дитинства своїх дітей: у будь-якій ситуації помолися цю молитву! Божа Матір тебе захистить! Вирушаєш у дорогу – помолися цю молитву! Ідеш, починаєш якусь справу – помолися цю молитву! Ця молитва справді якогось натхненого автора, яку Церква затвердила, і ми повинні молитися нею часто. Ця молитва – це такий приватний екзорцизм, яким ми можемо молитися й маємо молитися. І Марія буде нас захищати! Ми будемо молитися, і Марія буде нас захищати! Якщо не будемо молитися – ми відкидаємо цю можливість.

Дорогі брати і сестри! Усі ми діти Божі. І діти Марії. Брати і сестри Ісуса Христа. Тому з повною дитячою довірою віддаймось під Покров Марії і молимося спільно: Під Твій захист…

Джерело

Освячення придорожньої каплиці Богородиці Чудотворного медальйону на Салтівці (Харків)

19 липня відбулася довгоочікувана подія, яку зусилля різних людей наближали сім років. По вул. Академіка Павлова, на повороті до храму святого Вікентія де Поля, була урочисто відкрита і освячена капличка, присвячена Богородиці Чудотворного Медальйону.

Власне сім років тому у настоятеля цієї парафії о. Яна Мартінчека СМ народилась ідея створити таку капличку. Цю ідею підтримав тодішній ординарій Харківсько-Запорізький владика Мар’ян Бучек. Отримати дозвіл міської влади допоміг єпископ Харківський і Богодухівський УПЦ КП владика Митрофан. Ці два єпископи разом з екзархом Харківським УГКЦ владикою Василем Тучапцем і освятили побудовану каплицю з фігурою Богородиці.

Це відбулося у день, коли у 1830 році у Парижі с. Катерині Лябуре із Згромадження сестер Милосердя св. Вікентія де Поля з’явилася Богородиця.

На урочистість зібрались парафіяни і вірні інших парафій Харкова. Приїхав о. Ян Тчоп СМ, нинішній Провінційний настоятель Української віце-провінції Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля. Він був одним із трьох перших священиків, які прийняли парафію на Салтівці у 1995 році.

Молебень почався із Вечірньої до Богородиці. Потім владики по черзі помолились до Господа про освячення каплиці і окропили її освяченою водою.

Після Молебню с. Марта із Згромадження Марійних сестер Чудотворного медальйону роздавала бажаючим медальйони і пояснення до них.

21-е Францисканське паломництво

В середу 18 липня вирушило 21‑е  францисканське паломництво Шепетівка –Полонне – Бердичів. В цьому році з цих міст до Богородиці йде понад 600 осіб. У прощі бере участь єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Станіслав Широкорадюк. Він після свого рукоположення у священики у 1984 році понад десять років був настоятелем парафій у Полонному і Славуті, де і започаткував разом із співбратами з Ордену Бернардинів паломництво до Матері Божої Бердичівської.