Комюніке єпископів РКЦ в Україні з нагоди 30-річчя відновлення структур Католицької Церкви в Україні

Шановні отці та богопосвячені особи! Улюблені брати і сестри!
Тридцять років тому, 16 січня 1991 року, святий Йоан Павло ІІ відновив структури Католицької Церкви в Україні. Ця подія привернула увагу всього світу до групи відважних людей: священників, монахів та монахинь у підпіллі та великої групи мирян, які під час комуністичного переслідування Церкви і віри брали участь у душпастирській праці та піклувались про долю Церкви. Вони були знаком істини, справедливості, миру та праведності життя. Саме вони зберегли депозит віри, на якому могла бути відбудована Спільнота Церкви.

Рішення Папи тридцятилітньої давнини було вшануванням їхнього героїчного свідчення на захист віри та Церкви. Сьогодні, як вільна спільнота Церкви, ми віддаємо належну їм шану, схиляємо голови перед свідченням їхньої віри, розуміючи, що вони стали фундаментом та наріжним каменем, на якому ми будуємо сучасне життя Церкви ось уже протягом тридцяти років. Тому ми повинні усвідомлювати відповідальність, яка спочиває на наших плечах, щоб не змарнувати посвяти їхнього життя та самопожертви. Це — наше минуле та наша ідентичність. Це наше вчора, без якого не було би сьогодення чи майбутнього. Будуємо спільноту Церкви на міцному фундаменті мучеництва та жертви такої великої громади свідків віри. Тому ми не можемо змарнувати цієї спадщини, бо тоді Бог міг би забути про нас і відвернути своє Милосердне Обличчя.

Сміливе рішення св. Йоана Павла ІІ, 30-річчя якого святкуємо, є не лише адміністративною ініціативою. Відродження Церкви має глибоко богословський характер і означає, що Містичне Тіло Христове відновлює постійну функцію знарядь благодаті, які приносять спасіння. Для того, щоби спільнота Церкви могла функціонувати, Папа Римський відновив Львівську митрополію, призначивши її пастирем кардинала Мар’яна Яворського, який помер минулого року, а також дві дієцезії: Кам’янець-Подільську та Києво-Житомирську, призначивши для них єпископів. Кам’янець-Подільська дієцезія була довірена світлої пам’яті єпископу Яну Ольшанському, а Києво-Житомирська дієцезія — єпископу Яну Пурвінському. Львівська архідієцезія отримала також двох єпископів-помічників — отця Рафала Кєрніцького та Маркіяна Трофим’яка. На них спочивала велика відповідальність за долю Церкви в Україні. Сьогодні ми дякуємо їм за те, що вони виправдали сподівання та за їхнє віддане служіння.

Святий Йоан Павло ІІ відкрив перед багатьма людьми шлях священницького та чернечого покликання. Для виховання нових священників єпископи утворили по своїх дієцезіях Вищі духовні семінарії у Львові, Городку Подільському та у Ворзелі. Донині вони є цінним подарунком Церкві, забезпечуючи безперервність священницького служіння. В оновленій Церкві знайшли також своє місце священники з Польщі та численні як чоловічі, так і жіночі Ордени та Згромадження, які повернулися на терени свого давнього служіння. Церква розвивалася і потребувала утворення нових дієцезій, тому згодом постали дієцезії в Луцьку, Харкові, Одесі та на Закарпатті в Мукачеві.

Дорогі брати і сестри! Нагадую цей історичний момент, щоб усвідомити всім нам, яким був шлях до свободи. Виросло покоління, яке не пам’ятає тих часів, що не означає, що воно не повинно знати про них і недооцінювати в своїх дієцезіях тих, хто назавжди залишиться у вдячній пам’яті.

Гарно підкреслив це св. Йоан Павло ІІ під час свого паломництва в Україну, коли сказав: «Я хочу віддати належне всім вам, дорогі священники, монахи та монахині, які були вірні цьому Божому люду. А вам, котрі тепер стоїте поруч із цими самовідданими служителями Євангелія та прагнете продовжувати їхню місію, кажу: не бійтеся! Христос не обіцяє легкого життя, але Він завжди вам допоможе». І перед від’їздом до Рима, у Львівському аеропорту він додав: «Прошу могутнього і справедливого Бога про всі благословення для дітей цієї землі, землі стократно закривавленої, землі, вкритої славою».

Нехай шлях віри, відновлений тридцять років тому, назавжди залишиться благословенним Божою силою і освячений свідченням нашого життя, щоб Церква в Україні могла бути сповненням слів Ісуса: «Я — світло світу. Хто йде за Мною, той не буде ходити в темряві, але матиме світло життя» (Йн 8,12).

Львів, 16 січня 2021 року № 6/2021

+ Мечислав Мокшицький Львівський митрополит в. о. голови Конференції єпископів РКЦ в Україні

У дусі вдячності за шлях віри та відновлення спільноти Церкви в Україні заспіваємо гімн подяки — «Te Deum laudamus».

Джерело: CREDO: https://credo.pro/2021/01/282883?fbclid=IwAR3ARypvo7qaSbAATnCAb58s1o_bwOwOlLbUfcq1oEBQwWk6OTF9BegCRZ0

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.