25 років харківському Кармелю

Єпископ Станіслав Широкорадюк: «Ювілей – це нагода до подяки Богові»

7 жовтня, у свято Пресвятої Діви Марії Цариці Розарію, монастир сестер-кармеліток, що під Харковом, святкував 25‑річчя свого заснування.

Необхідність молитовного «запліччя» відчував перший післявоєнний настоятель парафії Успіння Пріснодіви Марії о. Юрій Зімінський МІС. На той час кармелітська спільнота вже була у Києві. Тому він звернувся з пропозицією відкрити монастир у Харкові до київських сестер. Поблизу Харкова у с. Покотилівка знайшовся недорого покинутий будинок робочого гуртожитку. Стан його був жахливий. Але отець Юрій настільки палав ідеєю створення монастиря і впевненістю у Божій волі що до цього, що запалив серце с. Маріолі Ставяж, яка на той час перебувала у київському Кармелі, а згодом переконав і настоятелів Згромадження. І 7 жовтня 1995 року рішення про створення у Харкові жіночого кармелітського монастиря було затверджене.

Архівна світлина. Архівна світлина.

Архівна світлина.

Архівна світлина.

Сьогодні монастир по вул. Інтернаціональній (навіть це відповідає складу спільноти сестер) лише розміром пригадує колишній гуртожиток, де чинилося чимало гріхів. Сам Господь відвідав і освятив це місце, пославши на нього своїх слугинь – мудрих дів, щоб вимолювали милосердя і благодать для України, особливо для Харківсько-Запорізької дієцезії.

Єпископи Станіслав Широкорадюк та Павло Гончарук на Св. Месі в монастирі сестер-кармеліток

На жаль, через карантинні обмеження, свято відзначалось скромно. Але усі бажаючи мали можливість взяти учать в урочистій Святій Месі завдяки прямому ефіру. Месу очолив правлячий єпископ Павло Гончарук у співслужінні з єпископом-ординарієм Одесько-Симферопольським Станіславом Широкорадюком, настоятелем парафії у Мерефі о. Рафаїлом Шкоповцем, деканом та настоятелем парафії Святого Сімейства о. Анатолієм Клаком та о. Войцехом Стасевічем, котрий служить у катедрі.
Із проповіддю до сестер звернувся єпископ Станіслав. Владика почав із подяки Богові за монастир і сестер. Він сказав, що зазвичай під час світських ювілеїв подається статистика, скільки і чого зроблено. Але як можна порахувати усі години адорацій, перелічити вимолені благодаті, назвати усіх, хто пройшов через цей монастир і отримав підтримку?! Далі єпископ Станіслав нагадав фрагмент з Книги Вихід, коли Мойсей молився за народ під час битви з амолікітянами. Поки руки пророка були підняти вгору, перемагали ізраїльтяни, коли ж вони опускались, вперед йшли нападники. Хтось мав підтримувати руки Мойсея. Це робили Аарон та Ор, і вибраний народ переміг. Подібною є місія сестер – молитись, як Мойсей, і підтримувати молитвою піднесені вгору руки священників. Наприкінці владика згадав теплими словами отця Юрія Зімінського МІС.
Перед благословенням єпископ Павло побажав сестрам, щоб їхні руки зажди були піднесені вгору у молитві, якої так потребує сьогодні наша дієцезія, де точиться війна, і ціла Україна.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.