Великий Четвер у кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові

У Великий Четвер, 29 березня 2018 року в Харківському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії урочисту Святу Месу очолив ординарій Харківсько-Запорізький єпископ Станіслав Широкорадюк OFM

Є кілька літургійних обрядів, властивих Великому Четвергу. По-перше, це перенесення Пресвятих Дарів. Раніше не було дарохранительниць, тож Пресвяті Дари після кожної Меси зберігали в ризниці. У ХІІ столітті обряд ритуалізувався: відтепер в урочистій процесії Дари переносять або до ризниці, або на інший вівтар, визначений на repositorium (одне зі значень цього латинського слова – «гробниця» – прим. КМЦ). Уперше про repositorium згадано у тридентському Месалі (1570). Подальша практика влаштування Божого гробу з П’ятниці на Суботу буде розвитком процесії перенесення Пресвятих Дарів Великого Четверга.

По-друге, з Великим Четвергом пов’язане оголення вівтаря. До VI-VII століття обрус покривав вівтар лише під час Меси. Пізніше, у Середньовіччі, оголення вівтаря (лат. denudatio altaris) набуло символічного значення: це паралель до того, як Христа покидають найближчі, а кати роздягають Його, перш ніж розіп’яти.

Третій звичай – гасіння невгасимої лампади після винесення Пресвятих Дарів із дарохранительниці. Ще одна літургійна особливість – відмова від дзвонів та органної музики після «Gloria» у Великий Четвер: це символічне наслідування покори Христа в Його приниженні, аскеза для чуттів, у цьому випадку для слуху.

Обряд омивання ніг – особливість вечірньої Меси у Великий Четвер. Цей обряд походить від єврейського звичаю, поширеного в ті часи, коли ходили або в сандаліях, або босоніж. Відповідно, стопи бруднилися від дорожнього пилу, тож господар омивав ноги гостеві, коли той увіходив у дім. Згадаймо, як Ісус, перебуваючи з гостиною в одного фарисея, говорить йому: «Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям» (Лк. 7, 44). Звичай омивання ніг був поширений у чернечих спільнотах як вираз гостинності.

Як літургійний обряд омивання ніг уперше з’являється в Іспанії в VII столітті, а до Рима доходить лише в ХІ столітті. До 1955 року воно було зарезервоване для абатів і єпископів – тільки вони могли вмивати ноги своїм підлеглим. Сьогодні ж його можна здійснювати в кожній парафії – у такому разі це робить головний служитель Меси.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.